Шановні колеги! Сьогодні ми вшановуємо пам’ять наших співвітчизників – жертв Голодомору 1932-1933 років.
90 років минуло від тієї наймасштабнішої за трагічними наслідками події – геноциду українського народу, здійснюваного тоталітарним радянським режимом. Владний терор, який тривав 22 місяці, – це свідома і цілеспрямована політика сталінського правління, стратегія і тактика якої виконувалась починаючи з 1928 року.
Голодне лихоліття 1932-1933 років є не тільки історичною минувшиною, а й незагойною духовною раною українського народу, яка болем проймає пам’ять вже декількох поколінь. Нам, освітянам, належить чесно висвітлити цю трагічну сторінку історії задля збереження соціокультурної самобутності народу, виховання дітей у дусі любові до свого народу, своєї Батьківщини.
Зараз все той же ворог намагається знищити наш народ як не голодом, то могутньою зброєю. Вчителі і тут не залишаються осторонь. Наші колеги не тільки чесно та неуклінно виконують свій професійний обов’язок, але зі зброєю в руках захищають своїх вихованців, їхнє право на вільне життя на вільній землі.
І ми розуміємо: міць українського народу непохитна, а бажання бути вільними – непереможне.
Низько вклоняюсь вам, шановні колеги, – і тим, хто допомагав, підтримував та рятував дітей 90 років тому, і тим, хто зараз захищає Україну від ворожої навали.
Слава Україні!
